Нужа, жі, ж. соб.

1) Вши. Коли не п’є, так нужу б’є, а все не гуляє. Ном. № 769. Убрання, постоли порвались і нужі повна очкурня. Котл. Ен.

2) Мухи. Тут, біля загонів, нужа б’є скотину дуже. Слов. Д. Эварн. Воли… ішли нехутко по дорозі да знай хвостами нужу проганяли. Рудч. Ск. II. 171.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 572.