Ночник, ка́, м.

1) Луна. Сосниц. у. Чуб. І. 9.

2) Бѣсъ. Ночник тебе уплодив. Ном. № 3578.

3) Ночной сторожъ возлѣ лошадинаго табуна. Маріупольск. у. Залюбовск. См. Нічник.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 571.