Нишпорка, ки, об.

1) Человѣкъ, постоянно чего-то ищущій, во все сующій свой носъ для развѣдыванія. Годі нишпоркою ходити на довідки до нас.

2) ж. Шареніе, исканіе. піти по нишпорках. Начать выискивать, шарить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 565.