Неприторений, а, е.

1) Настоящій, чистокровный. Ці вівці неприторені басарабські.

2) Совершенный, неисправимый, отчаянный. Непритореннії злодій. Наведе із собою п’яниць неприторених. О. 1862. VII. 22. См. Непроторений.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 556.