Неміч, мочи, ж.

1) Безсиліе, слабость. Жалує, було, мене дідусь: «Ти, каже, звеселила мою неміч, голубко». Г. Барв. 358.

2) Немощь, нездоровье. Я б і робила, та — лишко тяжке — неміч моя. Кобеляк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 551.