Нема, немає, нар.

1) Нѣтъ, не имѣется. Нема в саду соловейко, нема щебетання: нема мого миленького, — не буде й гуляння. Н. п. В мене батька немає, а матуся вмірає. Н. п. Оттак ходя попід гаєм, Ярема співає, вигладає, а Оксани немає, немає. Шевч. 141.

2) Не хочетъ, не желаетъ. А покоритись батькові й нені нема. Черном. А нема щоб піти до сусіди. Черном.

3) Нема в світі над…, нема в світі, як.. Нѣтъ выше, лучше… Нема в світі над Бога. Ном. № 5. Нема в світі, як у злагоді жити. Нема цвіту білішого та над ожиноньку, нема роду ріднішого та над дружиноньку. Н. п.

4) Нема де. Негдѣ; некуда.

5) Нема кого́, кому и т. д. Некого, некому и т. д. Нема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. Шевч.

6) Нема коли. Некогда.

7) Нема куди. Некуда.

8) Нема чого́, чому и т. д. Нечего, нечему и т. д.

9) Нема-що. Нечего. Зіма — кожуха нема, чоботи ледащо, — і йти нема-що.

10) Нема защо. Не за что. Ум. Немаєчки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 550.