Незвичайний, а, е.

1) Необыкновенный, необычайный, необычный. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4. Тільки вип’є що незвичайне — то й знову хвороба.

2) Невѣжливый, неприличный. А за рід їх хто тут скаже незвичайне слово? Мкр. Н.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 547.