Невдаха, хи, об.

1) Неудачникъ, — ница. Невдаха безталанний.

2) Неспособный, неспособная, неумѣлый, неумѣлая. Ум. Невдашенька, невдашечка, невдашка. Да ти невдаха; да ти невдаха, да ти невдашенька моя! Ти ні спекти, ні зварить, ні з моїм родом говорить. Грин. III. 368.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 538.