Невгавний, а, е. = Невгавучий. Вдова з своєї світлички довго чула веселий невгавний сміх убогих людей. Г. Барв. 308.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 537.