Нашіптувати, тую, єш, сов. в. нашептати, пчу, чеш, гл.

1) Нашептывать, нашептать. Серце моє мені нашіптує, що так. Шевч. (О. 1862. IV. 21). Співать тобі думу, що ти ж нашептав. Шевч. 121.

2) Наушничать, наговаривать, наговорить.

3) Наговаривать, наговорить (воду, зелье — о знахаряхъ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 535.