Начуватися, ва́юся, єшся, сов. в. начутися, чуюся, єшся, гл.

1) Наслушиваться, наслушаться. Багато я дечого там начувся. Вже ж я на полі набувся, буйного вітру начувся. Грин. III. 671.

2) Только несов. в. Ожидать бѣды, мести. Стережіться ж тепер!. Начувайтеся! Мир. ХРВ. 279.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 534.