Нахиляти, ля́ю, єш, сов. в. нахилити, лю́, лиш, гл.

1) Наклонять, наклонить. Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш. Ном. № 6006.

2) Склонять, склонить (кого къ чему). Не нахиляв (її) на свою стежку. Г. Барв. 343.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 530.