Натягати, га́ю, єш, сов. в. натягти, гну, неш, гл.

1) Натягивать, натянуть. Не натягай так віжок. Шину натягти на колесо. Як не натягнете сього лука, то становіться на баталію. ЗОЮР. І. 163.

2) Напяливать, напялить, натягивать, натянуть поверхъ чего-либо. Натягни, Боже, на кісіль шкурку, поки мати з міста прийде. Чуб. І. 247.

3) Натаскивать, натащить. Нащо ти сюди мішків такого багато натягав?

4) Оттаскать. Добре за чуби натягають. ЗОЮР. І. 106.

5) Взводить, взвести. Ці люде напасть на нас натягають. Н. Вол. у.

6) Наверстывать, наверстать. Да чого там хвататься? Все равно два дні будуть. — Да лучче їдьте, ви вже там своє натягнете. Грин. III. 450.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 529.