Наточувати, чую, єш, сов. в. наточи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Нацѣживать, нацѣдить (изъ бочки). У нас у дворі є багато бочок з оливою, пійшла та й наточила. Рудч. Ск. II. 151.

2) Просѣивать, просѣять сквозь решето (зерно).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 527.