Натирати, ра́ю, єш, сов. в. нате́рти, тру́, треш, гл.

1) Натирать, натереть. Знайшла ріпу, натерла на тертушку. Мир. Пов. II. 52.

2) Напирать, напереть. Козаки на піхоту міцно натирали. Гол. І. 34.

3) Настаивать, докучать. Не натирай, бо бачиш, що ніколи. Брацл. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 526.