I. Натикати, ка́ю, єш, сов. в. наткати, тчу, тче́ш, гл.

1) Только въ с. в.: наткать извѣстное количество.

2) Ткацкимъ способомъ дѣлать, сдѣлать узоры на ткани. Натикати квітки. Лебед. у.

II. Натикати, ка́ю, єш, сов. в. натикати, каю, єш, гл.

1) Натыкать, натыкать. Натикала за намітку земної рути. Чуб. V. 1132.

2) Натыкать, наткнуть на что. Мухариці дрібненької не наток би на удку. Вх. Зн. 40.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 526.