Насукати, ка́ю, єш, гл.

1) Насучить. До я й свого поведу, із лик мутузок насукавши. Чуб. V. 529.

2) — бубликів. Надѣлать баранокъ. Новомоск. у. (Залюбовск ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 525.