Насувати, ва́ю, єш, сов. в. насунути, суну, неш, гл.

1) Надвигать, надвинуть. І шапку на очі насунув. Котл. Ен. V. 39.

2) Надвигаться, надвинуться. Піч насунула темна. Г. Барв. 462.

3) Появляться, появиться во множествѣ. Весь город насунув у світлиці. Левиц. І. 263.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 525.