Настренчувати, чую, єш, сов. в. настренчити, чу чиш, гл. Настраивать, настроить, возбуждать, возбудить. Проклята Параска настренчила всіх дітей проти мене. Левиц. ПЙО. І. 381. Так настренчила її против чоловіка, що вона його зненавиділа. См. Наструнчити и настрючити.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 524.