Насторочувати, чую, єш, сов. в. насторо́чити, чу, чиш, гл.

1) Наставлять, наставить, поднимать, поднять. Насторочила свиня щетину мов їжак.

2) — вуха. Навострять уши. Еней наги насторочив уха. Котл. Ен. III. 73.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 524.