Настобурчувати и настовбурчувати, чую, єш, сов. в. настобу́рчити и настовбурчити, рчу, чиш, гл. Наеживать, наежить, приподнимать, приподнять (волоса, шерсть). Величезний звір …. підняв спину і настобурчив на спині темну сизу шерсть. Левиц. Пов. 98.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 524.