Насища́ти, ща́ю, єш, сов. в. наситити, сичу, тиш, гл.

1) Насыщать, насытить. Із ним на суд стати, правди не зіськати, тілько сріблом-злотом панів насищати. ЗОЮР. II. 102. Дірявого мішка не наситиш. Ном. № 4754.

2) Сварить меду (для питья). Бочку меду наситимо. Грин. III. 104. У Котляревскаго употреблено въ знач.: подсластить медомъ воду. Сити із меду наситили. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 519.