Про УКРЛІТ.ORG

насилати

Насила́ти, ла́ю, єш, сов. в. наслати, шлю, шле́ш, гл. Насылать, наслать. Наслано до нас чужих людей! Се Господь мені лихо наслав! МВ. (О. 1862. III. 47). Се неначе наслано. Какъ будто-бы кто-то умышленно причинилъ (это несчастіе). Ном. № 2133. Насланий. Причиненный чужой злой волей (о болѣзни, какомъ-либо несчастіи). Мил. 34.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 518.

вгору