Насв’я́чувати, чую, єш, сов. в. насв’яти́ти, в’ячу́, тиш, гл. Насвячивать, насвятить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 518.