Наса́джувати, джую, єш, сов. в. насадити, джу, диш, гл.

1) Насаживать, насадить. Один чоловік насадив виноградник. Єв. Л. XX. 9.

2) Надѣвать, надѣть, насаживать, насадить. (Вітряк) видумав чорт. Чорт уже все поставив, тільки крил, шо вони хрестом, не почепе та каміння не насаде, бо й там хрест. Драг. 17.

3) Разложить на току хлѣбъ для молотьбы. Домолочував жита: півкопи було насажено. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 518.