Народолю́бець, бця, м. Любящій народъ; народникъ. К. MX. 33. Українським… народолюбцям забороняли сповіщати рідний край про все, чим би освітилась його темрява. К. ХП. 125.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 516.