I. Нарива́ти, ва́ю, єш, сов. в. нарва́ти, рву́, ве́ш, гл.

1) Нарывать, нарвать. Ой нарвала дівчина лободи, лободи. Н. п.

2) Надрывать, надорвать частью. Віжки були цілі, не нарвані, а як потяг, — так і перегоріли. Волч. у.

3) Прикрѣплять ярмо къ дышлу, и вообще приводить его въ надлежащій порядокъ для запряжки. Рудч. Чп. 251. Гей вози мажте, ярма наривайте, сиві воли запрягайте! Рудч. Чп. 97. У Кулиша: надѣть ярмо на воловъ: Важке ярмо… нарвати круторогим. К. Дз. 12. Наривати бики. Запрягать воловъ. Вх. Зн. 40.

II. Нарива́ти, ва́ю, єш, сов. в. нари́ти, рию, єш, гл. Нарывать, нарыть. Клята свиня нарила на городі такого, що хоч плач!

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 515.