Нара́квиця, ці, ж.

1) Поручь (у священника).

2) Шерстяныя или овчинныя манжеты. Вх. Зн. 40. Шух. І. 130.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 514.