Напуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. напустити, пущу, стиш, гл.

1) Напускать, напустить. Хто це напустив собак у хату?

2) Напускать, напустить сверху внизъ, свѣшивать, свѣсить сверху внизъ. Начосів не напускай. Ном. № 11264.

3) Нахмуривать, нахмурить. Напустила брови, як сова.

4) Напуст напустити. Послать наказаніе. На нас таки Господь напуст напустив. Г. Барв. 430. См. Напуст.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 514.