Напува́ти, ва́ю, єш, сов. в. напоїти, пою, їш, гл.

1) Поить, напаивать, напоить. Напувала нас солодкими медами. Мет. 188. Возик коня напував. Чуб. V. 135. Напій, напій, чорнявая, сірії, воли! Чуб. V. 106.

2) Пропитывать, пропитать что-либо жидкостью. Я вже ремінь добре напував дьогтем. Борз. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 513.