Напрова́джувати, джую, єш, сов. в. напрова́дити, джу, диш, гл.

1) Наводить, навести, направлять, направить на что. Напровадив його на п’яну дорогу. Закр.

2) Наводить, навести много. Напровадив гостей повну хату.

8) Наговорить многое. Язиком намолов та напровадив усякої нісенітниці.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 512.