Напра́вник, ка, м.

1) Руководитель.

2) Подстрекатель, подуститель. То такий порадник, тілько на зле направник. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 512.