Направля́ти, ля́ю, єш, сов. в. напра́вити, влю, виш, гл.

1) Направлять, направить, наводить, навести. Направляли їх темними лісами. Стор. МПр. 60. Став лучок направлять. Рудч. Ск. І. 139.

2) Наущать, наустить, подстрекать, подстрекнуть.

3) Починять, починить, поправлять, поправить. Допче дружечка, допче, черевички видопче, дружба ся поставить, — черевички направить. О. 1862. IV. 18. Буду тебе паче всіх невольників доглядати, старії і новії кайдани направляти, ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212.

4) Исправлять, исправить. Жид мовить: хрест не зопсуєть, ні направить. Ном. № 899.

5) Направля́ти пряжу. Навертывать нитки на навой въ ткацкомъ станкѣ. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 512.