Напо́рювати, рюю, єш, сов. в. напоро́та, рю́, реш, гл.

1) Предъ очищеніемь срубленнаго дерева отъ коры: прорѣзывать, прорѣзать вдоль всего дерева остріемъ топора кору. Шух. І. 177.

2) Нарывать, нарвать въ большомъ количествѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 511.