Напозича́ти, чаю, єш, гл.

1) Набрать взаймы. Ніхто вже не дає: у всіх напозичалися. Харьк.

2) Надавать взаймы. Напозичав людям багато, та як то люде оддаватимуть. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 510.