Напліта́ти, та́ю, єш, сов. в. наплести, лету, те́ш, гл.

1) Наплетать, наплесть.

2) Наплести язико́м. Выдумать, наболтать, насплетничать. Ти уже чого не наплетеш своїм безкостим язиком. Ном. № 12989.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 510.