Наплюва́ти, люю́, є́ш, гл. Наплевать. Наплюю я багачу, коли хліб свій молочу. Ном. № 2559. І в ха́ту не наплює́. И на минутку не заглянетъ, не зайдетъ. Як до чужих, то і на увесь день, а до мене — і в хату не наплювала. Мир. Пов. II. 92.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 510.