Наплу́тувати, тую, єш, сов. в. наплу́тати, таю, єш, гл.

1) Напутывать, напутать. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба росплутувати. Харьк.

2) Путаться, спутаться въ словахъ. Щось казав, казав, наплутав, я й не розібрала.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 510.