Напла́кати, ла́чу, чеш, гл.

1) Наплакать. як кіт напла́кав. Очень мало. Ном. № 7695.

2) Навлечь плачемъ. Нехай уже Мати Божа прощає мене грішну, що я своєму рідному братіку лихо наплакала. МВ. І. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 510.