Напере́д нар.

1) Напередъ, впередъ. Побігши наперед, зліз на шовковицю. Єв. Л. XIX. 4.

2) Впередъ, сначала, прежде всего. Наперед усіх благословення прохав. Макс. Нехай дадуть мені наперед гроші. МВ. І. 31.

3) Впредь. Дай, Боже, наперед лучче. Ном. № 375.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 507.