На́па́сть, сти, ж.

1) Напасть, придирка. Хто хоче напасти, най того Бог поб’є. Камен. у.

2) Бѣда, несчастіе. Чи довго жити у сій напасті? Що Бог дасть, то не напасть. Ном. № 60.

3) Штрафъ, пеня. Мені оце присудив мировий платити 40 р. напасти. Остер. у.

4) Напасть натяга́ти на ко́го. Взводить напраслину. Напасть натягає на мене. Н. Вол. у.

5) До напасти. Пропасть, много. Курей тут до напасти. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 507.