Напаса́ти, са́ю, єш, сов. в. напасти, су́, се́ш, гл. Пасти досыта, напасти (скотъ). Сьогодня добре напасла корову. Напасти о́чі. Вдоволь насмотрѣться. Не напасу своїх очей, на їх глядячи. Г. Барв. 294. (Пливучи) в-останнє рідними лугами й берегами, дід очі приязні пасе й не напасе. К. Дз. 155.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 507.