I. Напа́дати, даю, єш, гл. Нападать (о многихъ). Після бурі такого багато нападало в саду груш та яблук.

II. Напада́ти, да́ю, єш, сов. в. напа́сти, паду, де́ш, гл.

1) Нападать, напасть. Кожне одбивається, як нападають. Ном. № 3293. На лубенському шляху напали гайдамаки. Стор. МПр. 97. Напала на Його пропасниця, кашель. Онъ заболѣлъ лихорадкой, кашлемъ и пр.

2) Встрѣчать, встрѣтить, наталкиваться, натолкнуться. Ходив, ходив і таки напав на таких… Стор. МПр. 41.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 506.