На́пад, ду, м.

1) Нападеніе, аттака. Два напади ляхи одбили. Стор. Опанували б ми були Крим за одним нападом. К. ЦН. 221.

2) Пароксизмъ.

3) Двома, трьома нападами. Въ два, три пріема; два, три раза. Третім нападом роблю. Ном. Трома нападами сіяли ліс. Звенигор. у. Двома нападами дощ ішов. Аж трьома нападами били його. І трьома нападами не озьмеш. Никакъ не возьмешь. Мнж. 169.

4) Тошнота, болѣзнь у скота отъ обжорства. Угор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 506.