Нао́чний, а, е.

1) Очевидный, явный.

2) Находящійся на глазахъ.

3) Нао́чний свідок. Свидѣтель-очевидецъ. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 506.