Наму́лювати, люю, єш и намуля́ти, ляю, єш, сов. в. наму́лити, лю, лиш, наму́ляти, ляю, єш, гл.

1) Заносить, занести иломъ.

2) Натереть, нажать. Нащо ж тобі, моя мила, так тяжко працювати, на пальчиках піхурчики намуляти. Грин. III. 325. Три пузирі крівавиї намуляла. Чуб. V. 668.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 504.