Нале́жати, жу, жиш, гл.

1) Належать, отлежать. Так собі належав боки, що аж болять.

2) Принадлежать. Увесь край належав Вишневеньким. Стор. МПр. 62.

3) Надлежать, слѣдовать, причитаться. Ціх грошей від його мені не належить.

4) Касаться. То до мене не належить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 498.