На́кри́во нар.

1) Въ сторону, вкривь. Накриво цілиш. ЗОЮР. І. 317.

2) Говорити накриво. Противорѣчить. І не говори накриво, — вона зараз на цабе. Ном. № 2675.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 496.