Накочува́ти, чу́ю, єш, гл. Прикочевать. Накочувала сарана (про діти). Ном. № 9247.

Нако́чувати, чую, єш, сов. в. накоти́ти, кочу, тиш, гл.

1) Прикатывать, прикатить многое на извѣстное мѣсто. Багато каміння туди накотили.

2) Накатывать, накатить (дорогу).

3) Приваливать, привалить. Високу могилу насипали, дорогим камінням накотили. Чуб. V. 779.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 495.