Наколо́чувати, чую, єш, сов. в. наколоти́ти, лочу́, тиш, гл. Набалтывать, наболтать, намѣшивать, намѣшать. Наколотила сажі та й маже йому шию. Рудч. Ск. І. 183. Наколотили горо́ху з капустою. Наговорили или надѣлали пустяковъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 495.